Супертанкери «Глобтик Токіо»

14


Цього великого корабля вже давно немає в складі світового танкерного флоту, і його став звичним для жителів і гостей Ліверпуля характерний силует більше не радує око. Але така доля майже кожного супертанкера, від вигляду яких колись захоплювало дух у любителів морських суден.
Силует танкера легко відрізнити від інших судів. Він має плоску палубу і крім ходового містка не несе ніяких виділяються конструкцій. Ці судна не вимагають вантажно-розвантажувальних механізмів у вигляді встановлених на палубі кранів. Свій вантаж танкери передають та приймають з допомогою насосних систем з можливістю прокачування до 10 тисяч тонн нафти в годину.
Різко зрослі потреби у нафти в 70-ті роки дали імпульс до створення великих нафтових танкерів, які отримали абревіатуру ULCC (Ultra Large Crude Carrier). На перше місце серед гігантів, вивела свій танкерний флот Японія. Одними з таких океанських суден стали супертанкери класу «Глобтик Токіо» дедвейтом 550 тисяч тонн.
Проект супертанкерів складався з трьох кораблів «Globtik Tokyo», «Globtik London» і «Nissei Maru». Перші два судна були побудовані за замовленням британської судноплавної компанії Globtik Tankers Inc., третій танкер для японської фірми Tokyo Tankers.
Головним нефтеналивным танкером став «Globtik Tokyo». Він був закладений 3 квітня 1972 року на японській верфі Ishikawajima Harima Heavy Industries в місті Куре, нині відомої як корпорація IHI Co. На період закладання кіля це океанське судно стало найбільшим кораблем в світі, маючи довжину корпусу 378,85 м. Супертанкер був побудований в досить короткий термін, і вже 20 лютого 1973 року він був спущений на воду.
Другим у серії супертанкерів став «Globtik London». Його спуск на воду був проведений в жовтні 1973 року. Він відрізнявся від головного судна дещо більшою вантажопідйомністю на 535 тонн. Обидва судна відразу зайняли першість і зберігали обсяг перевезеної нафти на рівні 580 мільйонів літрів.
Третій і найбільший корабель цієї серії «Nissei Maru» мав дедвейт 484276 тонн, був переданий власнику компанії Tokyo Tankers в 1975 році.
Супертанкери приводилися в рух за допомогою парових турбін загальною потужністю 45 тисяч л. с. Одновальная гребний система сприяла розвитку швидкості ходу до 17 вузлів. При цьому, незважаючи на гігантський розмір, танкери мали порівняно невеликий діаметр розвороту, який був в три рази менше довжини корпусу. Однак для зупинки такого великого корабля був потрібний шлях близько 3 морських миль з працюючим в протилежному напрямку гребним гвинтом.
Поява у водах світового океану таких великих кораблів ознаменувало нову еру супертанкерів, які зуміли захопити лідерство в морських перевезеннях не на один рік.
Тягар ударів нафтових криз у 80-ті роки першими випробували нафтові морські шляхи. Багато супертанкери стали марними. Приріст цін на нафту зменшив її споживання в розвинених країнах. Змінилася і географія доріг: експорт сирої нафти з Північної Африки і Північного моря в Америку і Європу значно урізав відстань порівняно з доставкою з Близького Сходу. У зв’язку з цим близько третини судів світового танкерного флоту стали вважати зайвими. Незабаром у 1985 році пішов на злам гігант «Globtik London». У 1986 році був списаний супертанкер «Глобтик Токіо», і тільки до 2003 року протримався їх третій товариш «Nissei Maru».

супертанкери «Globtik Tokyo» і «Globtik London» фото




танкер-гігант «Globtik London»



величезний супертанкер «Globtik London» буксирують на злам

Технічні дані нафтоналивного супертанкера «Globtik Tokyo»:
Дедвейт — 483684 тонн;
Водотоннажність — 238232 тонн;
Вантажопідйомність — 184190 тонн;
Довжина — 378,8 м;
Ширина — 62,06 м;
Осадка — 28,2 м;
Висота борту — 35,9 м;
Силова установка — парова турбіна загальною потужністю — 45020 л. с.;
Максимальна швидкість ходу — 17 вузлів;