Новоросійські хлопчаки народ особливий. Загартовані вітром норд-ост і пропахлі морем всюдисущі портові пацани завжди жили за власними законами і правилами, головне з яких – зберігати вірність і відданість Чорного моря. Вони завжди захоплено дивляться на бувалих морських вовків. Широко розкривши роти, хлопчини слухають їх мудрі байки про далеких країнах, морських подорожах і неймовірні пригоди щиро захоплюючись мужністю і кмітливістю моряків. Для сьогоднішніх хлопчаків живим втіленням героїчної історії Чорноморського флоту став артилерійський крейсер «Михайло Кутузов» навічно став на якір біля міської набережної. Увійшов у десятку найкращих бойових кораблів світу побудований у XX столітті крейсер перетворився у своєрідний символ міста-героя Новоросійська, живу легенду минулої епохи.

Корабель-музей дихає історією і відкриває славні сторінки чорноморських подій. Легендарний крейсер дає своїм гостям унікальну можливість познайомитися з ключовими моментами історії Чорноморського флоту.

Крейсер «Михайло Кутузов» не просто плавучий музей, а корабель-воїн з багатим послужним списком, визнаний шедевр світового суднобудування XX століття.

Закладка крейсера як виріб №385 відбулася 22 лютого 1951 року на Миколаївському суднобудівному заводі. 9 серпня 1954 року на кораблі було урочисто піднято військово-морський прапор СРСР, а через рік 31 січня 1955 року крейсер «Михайло Кутузов» був зарахований до складу Червонопрапорного Чорноморського флоту.

Проект крейсера 68бис був задуманий в період з 1944 по 1945 роки на базі проекту 68. У січні 1947 року корабелам було видано уточнене тактико-технічне завдання на проектування артилерійських кораблів. Роботи за проектом вело Центральне конструкторське бюро №17 під керівництвом головного конструктора А. С. Савічева. Для прискорення робіт ЦКЛ минуло стадію ескізного проекту і приступив до роботи над технічним проектом, який був затверджений в 1947 році.

Для крейсерів проекту 68бис вперше в СРСР була спеціально розроблена технологія формування цельносварных корпусів кораблів із секцій вагою до 150 тонн. Броньові плити застосовувалися не тільки як захисні, але і як несучі конструкції, що також було нововведенням для вітчизняного суднобудування. Товщина броньового пояса від 32 до 170 шпангоута склала 100 мм, а в краях – 20 мм. Нижня палуба – 50 мм і 20 мм у краях. Носовий траверс – 120 мм, кормовий – 100 мм. Бойові рубки: пліч – 130 мм, палуба – 30 мм і дах – 100 мм. Рульове і румпельне відділення: перебирання – 100 мм, нижня палуба – 50 мм.

Конструктивна підводний захист крейсера від впливу торпед і мін включала, крім традиційного подвійного дна, систему бортових відсіків (для зберігання рідких вантажів) і повздовжних перегородок. Непотоплюваність військового корабля була забезпечена при затопленні будь-яких трьох суміжних головних водонепроникних відсіків.

Головна енергетична установка крейсера складалася з шести головних парових котлів і двох головних турбозубчатых агрегатів, робота яких забезпечувалася допоміжними механізмами, теплообмінними апаратами, системами і пристроями, а також трубопроводами з арматурою.

Запаси харчів, палива, масла, живильної і прісної води забезпечували автономність крейсеру до 30 діб і дальність плавання до 9000 миль.

Артилерія головного калібру складалася з дванадцяти 152 мм гармат Б-38, поміщених в чотири трехорудийные вежі МК-5бис. За проектом крейсери 68бис могли діяти гарматами головного калібру в шторм силою до 6 балів включно, а також після ядерного вибуху потужністю до 1 мегатонни на відстані 700-800 м від корабля. Крейсер міг прийняти на борт 132 міни, скидання яких при постановку мінних загороджень вироблялося по кормових скатах.

Одна з особливостей серії цих кораблів полягає в тому, що вони можуть нести чергування і вести бойові дії як поблизу узбережжя, так і у відкритому морі. На крейсері крім ствольної артилерії, засобів протиповітряної оборони, торпед і мін є велика кількість внутрішніх приміщень, завдяки яким крейсер здатний взяти на борт два батальйони морської піхоти.

Будівництво легких крейсерів проекту 68бис велося на дев’яти будівельних місцях чотирьох заводів – в Ленінграді, Миколаєві та Молотовске. Перший корабель серії «Дзержинський» був закладений 21 грудня 1948 року в Миколаєві. Всього в період з 1948 по 1954 роки було закладено 23 крейсера проекту 68бис. Це була найчисленніша серія крейсерів в історії радянського суднобудування. Застосування нової технології суднобудування дозволило вдвічі скоротити терміни їх побудови. Тривалість будівництва серійних кораблів була доведена до 2,5 років.

Результати випробувань крейсерів «Свердлов» і «Дзержинський» показали, що ці кораблі володіли гарними морехідними якостями. Звичайно, все пізнається в порівнянні. Так, сиве адмірали з захопленням говорили про морехідних якостях крейсерів проекту 68бис, а капітани 1 рангу, які проходили на них службу, лаяли ці кораблі за качку, порівнюючи з наступними крейсерами або великими протичовновими кораблями, на яких були успокоители качки.

Крейсери проекту 68бис, з одного боку, були найбільш досконалими кораблями радянського флоту, а їх механізми і пристрої стали піком еволюції вітчизняної техніки, але з іншого – з об’єктивних і суб’єктивних причин на ці кораблі не потрапили принципово нові пристрої і механізми. Так, крейсери проекту 68бис виявилися останніми військовими кораблями із застарілою силовою установкою, де котли мали низькі технічні характеристики.

У крейсера «Михайло Кутузов» солідний послужний список. З початку плавання корабель пройшов 211900 миль. На його рахунку 15 далеких морських походів. З 1955 по 1992 роки крейсер наносив візити в Румунії, Югославії, Албанію, Болгарію та Алжир. У червні 1967 року «Михайло Кутузов» знаходився в зоні військових дій, виконуючи бойове завдання з надання допомоги збройним силам Єгипту, а з 1 серпня по 31 грудня 1968 року допомагав збройних сил Сирії. У 1955 році в Севастополі під час вибуху лінкора «Новоросійськ» крейсер «Михайло Кутузов» виявився найближчим до нього кораблем. З 35 осіб аварійно-рятувальної команди відправленої з крейсера для надання допомоги загинуло 27 матросів.

Це лише кілька фактів з багатої біографії крейсера «Михайло Кутузов», але за ним напружена праця декількох поколінь моряків сенсом життя яких стала флотська служба і вірність присязі, вірність морського справі і любов до свого корабля. Саме тому ветерани-кутузовцы виступили ініціаторами збереження унікального крейсера, перетворивши його у військово-морський музей. 28 липня 2002 року крейсер «Михайло Кутузов» кинув якір на новоросійської набережній і продовжив служити батьківщині як корабель-музей ставши справжньою базою для підготовки майбутніх поколінь моряків.

Ось уже 9 років артилерійський крейсер «Михайло Кутузов» пришвартований до причалу Новоросійського морського вокзалу. Всі ці роки корабель по праву вважається однією з головних визначних пам’яток міста. І всі ці роки до нього приходять, щоб доторкнутися до мрії, адже без уміння вірити, мріяти й любити море ніколи не стати справжнім моряком, а крейсер «Михайло Кутузов» дарує хлопцям цю мрію про далеких морях і країнах. А мріяти виросли біля моря хлопці вміють. Сидячи на парапеті набережної, вдихаючи солоне повітря, вони жадібними очима слідкують за тим як входять в бухту повернулися з далекого плавання морські судна. І як інші судна зникають за горизонтом, вирушаючи назустріч захоплюючим пригодам. І мріють про те, як виростуть і стануть капітанами, як самі поведуть безкрайніми просторами океанські лайнери або суховантажі. Завдяки цій мрії юнака назавжди пов’язують свої долі з морем.

крейсер «Михайло Кутузов» філія музею Чорноморського флоту в місті Новоросійську





залп головного калібру


трехорудийная баштова установка Мк-5бис головного калібру 152,4 мм


стабілізований пост наведення СПП-500


кают-кампанія для вищого офіцерського складу







ще один представник проекту 68бис крейсер «Жданов»


Технічні характеристики крейсера «Михайло Кутузов» проекту 68 біс:
Водотоннажність – 18640 тонн;
Довжина -210 м;
Ширина – 23 м;
Енергетична установка – 6 парових котлів, потужністю 120000 л. с.;
Швидкість – 35 вузлів;
Дальність плавання – 9000 миль;
Екіпаж – 1200 осіб;