Зміст і модернізація збройних сил є важливим завданням для більшості держав, особливо розвинених держав і відіграють ключові ролі у світових процесах.
З того самого моменту як Китай почав стає світовою державою досягаючи нових і нових успіхів в економічному розвитку ця країна стала викликати все більший і більший інтерес у всьому світі. Зростаючий вплив КНР вже кілька десятиліть дозволяє говорити про появу у світі ще однієї серйозної сили, тому не дивно, що важливі події в Китаї опиняються в центрі уваги світової громадськості. Однією з гарячих новин липня 2011 року стало повідомлення про те, що в Китаї спущений на воду перший в країні авіаносець. Інтерес журналістів до теми підігріли висловлювання офіційних осіб КНР про те, що новий корабель буде використовуватися в дослідних і навчальних цілях. З якими ж реальними цілями Китай спустив на воду свій перший великий корабель?
Історія китайського флоту дуже давня. Центральне місце в ній займає легендарне плавання Чжен Хе в першій половині XV століття. Флотилія на чолі з імператором скоїла сім тривалих мореплаваний, побувавши в 56 країнах Азії і Африки, внісши історичний внесок у поширенні культури і посилення ролі Китаю в азіатсько-тихоокеанському регіоні. Саме з часів цих плавань у Китаї зародилося розуміння необхідності морського могутності держави, хоча цього розуміння ще треба дозріти.
У той час як західні держави дбали про перевагу на морі, Китай в силу історичних причин не став приділяти цьому належної уваги. Як результат, вже незабаром ряд поразок, в тому числі і на морі призвів до часткової втрати державного суверенітету. Аналізуючи причини поразок, ідеологи і політики Стародавнього Китаю усвідомили необхідність нарощування військово-технічної потужності. Відповідна програма включала в себе реорганізацію армії, реформи в підготовці офіцерів флоту, будівництві верфей для створення пароплавів. Однак у 1894 році японські агресори завдали нищівного удару китайського флоту. Майже вся перша половина XIX століття стала для Китаю періодом трагічних подій. Частина територій країни перебувала під колоніальним гнітом світових держав.
З утворенням КНР в 1949 році розвитку збройних сил, у тому числі військово-морського флоту в Китаї стали приділяти велике значення, однак маса проблем, з якими довелося зіткнутися молодій державі, не давали вчасно провести відповідні програми реконструкції і будівництва. Як результат дуже довгий час військово-морські сили Китаю поступалися за мощі військово-морським флотам західних країн, незважаючи на поступове посилення ролі Китаю в світі.
Можливості для масштабного розвитку військового флоту стали з’являтися одночасно з розвитком китайської економіки і перетворення КНР в одну зі світових держав. Однак і сьогодні китайського флоту ще належить пройти довгий шлях розвитку, аби зрівнятися з морською потугою інших держав. Одним з проектів спрямованих на досягнення гідного рівня розвитку світової держави ВМС і стало будівництво авіаносного крейсера «Shi Lang», який так зацікавив світові ЗМІ.
Поняття будівництво не зовсім відноситься до нового авіаносця. Ні для кого не секрет що корабель, що будується в порту Далянь – колишній радянський корабель. Його будівництво було розпочато в 1980-ті роки в СРСР, а потім припинено і остаточно закинуто з розпадом Радянського Союзу. У 1998 році Китай викупив авіаносець «Варяг», так планували назвати крейсер його радянські будівельники. Однак до моменту покупки до офіційного початку реконструкції пройшло 7 років. Чотири роки з семи знадобилося авіанесучому крейсеру «Варяг» щоб досягти нового порту в Даляні. По шляху виникли проблеми з проходженням протоки Босфор і Суецького каналу. В результаті 16-місячних переговорів з турецьким урядом Босфор був пройдений. Проте дозвіл на прохід через Суецький канал корабель так і не отримав. Військове судно довелося провести через Атлантику, обігнути мис Доброї Надії і направити в Китай через води Індійського океану. Порт Далянь крейсер досяг тільки в березні 2001 року. Ще 4 роки корабель простояв на верфі і тільки в квітні 2005 року на ньому почалися перші підготовчі роботи, які зайняли ще 4 роки.
Офіційно реконструкція авіаносця почалася в серпні 2009 року. Через 11 місяців в липні 2010 року корабель вийшов з верфі і був пришвартований в порту Далянь. На цьому етапі, на кораблі почали зводити надбудови і фарбувати корпус. У наступний період на авіаносці був встановлений радар і пускова установка для зенітних ракет. З цього моменту сумнівів уже не залишилося, колишній авіаносний крейсер «Варяг» стане першим авіаносцем ВМС Китаю. Це викликало справжній ажіотаж у світових ЗМІ.
нова батьківщина авіаносного крейсера Варяг (Shi Lang)
авіаносний крейсер Варяг
авіаносець Shi Lang
Чому ж піднялася галас навколо корабля тільки цього класу? Перш ніж відповісти на це питання необхідно зрозуміти, що таке авіаносний флот в сучасному світі.
Повною мірою авіаносні кораблі проявили себе у другій світовій війні, причому в цей період вони стали виконувати більш широкий спектр військових завдань. Їх роль підвищувалася разом з роллю морської авіації. В ході війни авіаносці проявили себе не тільки як плавучі авіабази, але і завдяки комплексному використанню різних типів озброєнь як самостійна ударна сила. Сучасні авіаносці зобов’язані своєму існуванню ядерної зброї, разом з яким і з’явилися ударні авіаносці як ефективні засоби доставки ядерної зброї практично в будь-яку точку світу. Однак скоро ефективність сталевих гігантів знову опинилася під питанням. В кінці 1960 року на перше бойове чергування вийшла перша американська підводний човен George Washington з ядерними балістичними ракетами на борту. З цього часу підводні ракетоносці стали головною ударною силою. У 1962 році Міністр оборони США Роберт Макнамара визначив роль авіаносців в найближчому майбутньому – участь кораблів в обмежених війнах.
авіаносці різних країн
американський авіаносець класу Nimits
американський авіаносець Enterprise
На сьогоднішній день США залишається єдиною країною в світі володіє найбільшим авіаносним флотом. На озброєнні ВМС США складаються 11 авіаносців і 12 так званих вертольотоносців, які можуть бути легко перетворені для транспортування реактивних винищувачів і фактично можна вважати авіаносцями. Крім США ще вісім країн мають авіаносцями це Великобританія, Франція, Італія, Іспанія, Бразилія, Індія, Таїланд і Російська Федерація.
авіаносець Ark Royal
Британія, як морська держава велику увагу приділяє розвитку своїх авіаносних сил. Авіаносець «Ark Royal» був списаний з бойового чергування, але на зміну йому ще до кінця десятиліття прийдуть нові авіаносці класу «Queen Elizabeth».
авіаносця Charles de Gaulle
Франція після добудови авіаносця «Charles de Gaulle» розглядає можливість введення в експлуатацію до 2015 року другої корабля того ж класу.
авіаносець Luigi Einaudi
Італія має у складі ВМФ два легких авіаносця класу «Giuseppe Garibaldi» прийнятим на озброєння 1985 році і «Luigi Einaudi» став в дію в 2009 році. Корабель має гібридну корабельну архітектуру озброєння і набір обладнання, що задовольняють сучасним вимогам. Він може служити базою для дій авіації і десантних операцій.
легкий авіаносець «Principe de Asturias»
Легкий авіаносець «Principe de Asturias» є флагманом корабельної ударної групи «Альфа», що входить до складу іспанських сил швидкого реагування. На корабель покладаються завдання боротьби з підводними човнами, надводними кораблями і авіацією супротивника, а також нанесення у разі необхідності ударів силами своїх літаків по берегових об’єктах.
авіаносець «Адмірал Флоту Радянського Союзу Кузнєцов»
Російська Федерація має єдиний авіаносець «Адмірал Флоту Радянського Союзу Кузнєцов». Об’єднана російська компанія Росії оголосила до 2023 року побудувати перший атомний авіаносець, за характеристиками який буде дорівнює американського авіаносця «Enterprise».
авіаносець «Sao Paulo»
Бразилія у 2000 році набула у Франції авіаносний корабель, назвавши його авіаносець «Sao Paulo». Корабель може транспортувати на борту до 30 літаків зі складеними крилами і два вертольоти.
авіаносець «Chakri Naruebet»
Таїландський авіаносець Chakri Naruebet був побудований в Іспанії в 1994 році. Цей корабель вже встиг проявити себе в мирний час. Під час стихійних лих він був багато разів задіяний для евакуації туристів з постраждалих районів.
авіаносець Viraat
авіаносця Vikramaditya
ВМС Індії на сьогоднішній день розташовують одним авіаносцем Viraat, який був побудований у Великобританії понад півстоліття тому, Індія очікує від Росії поставку авіаносного крейсера Vikramaditya, крім того там почали розробку власних двох авіаносців.
Республіка Корея протягом майже десятка років розробляє плани створення власного авіаносця. Вони вже створили великий десантний корабель і для цього їм потрібно не дуже багато часу.
есмінець-вертольотоносець «Hyuga»
Японія вже створила великі кораблі водотоннажністю 13000 тонн «Osumi» і 18000 тонн «Hyuga», на яких можна розміщувати літаки і вертольоти. Одним словом ця країна теж знаходиться на шляху створення власного авіаносця. Таким чином, у південно-східної Азії вже скоро з’являться нові авіаносні кораблі, а КНР єдиний постійний член Ради Безпеки ООН, який поки не має авіаносним флотом.
14 серпня 2011 року китайський авіаносець «Shi Lang» завершив своє перше пробне плавання. Досі не вщухає дискусія про те, чи стане новий корабель бойовим чи буде використовуватися для навчальних місій. Спірними залишаються питання про те, хто стане його капітаном, а разом з тим, коли саме нове судно вступить в експлуатацію.
Поява у Китаю власного авіаносця не означає різке підвищення боєздатності країни. Якщо говорити про досвід інших країн для підвищення здатності ведення боїв у відкритому морі, то необхідно, хоча б три авіаносця: один патрульний, один для захисту, а ще один-для підтримки.
Військова доктрина КНР залишається незмінною. Китай продовжує виступати за мир, а його військова міць є засобом оборони, але ніяк не агресії і новий китайський авіаносець буде повністю підпорядкований цілям і завданням забезпечення в регіоні мирного співіснування і стабільності.
