Незабаром після різдвяних канікул 1959 року адмірал Ральф біля входу в свій кабінет вивісив наступне оголошення: «Я командувач Атлантичним флотом США обіцяю ящик віскі «Jack Daniels» першого командира субмарини представив доказ того, що ворожа підводний човен була виснажена переслідуванням і була змушена спливти на поверхню».

Це не було жартом. Адмірал як на іподромі зробив ставку на диво американської військової думки – атомний підводний човен. Сучасна субмарина виробляла власний кисень і була здатна перебувати під водою протягом усього походу. Радянські підводники могли лише мріяти про таке кораблі. При тривалому плаванні їх екіпажі задихалися, підводні човни були змушені спливати, стаючи легкою здобиччю ворога.

Переможцем став екіпаж підводного човна «USS Grenadier» бортовий номер «SS-525» близько 9 годин переслідував радянську підводний човен, і змусивши спливти на поверхню біля берегів Ісландії. Командир підводного човна США капітан-лейтенант Девіс отримав з рук адмірала обіцяний ящик віскі. Вони не здогадувалися, що дуже скоро Радянський Союз піднесе їм свій подарунок.

перша атомна підводний човен Радянського Союзу

У 1945 році США відкрито демонструвала всьому світу руйнівну міць свого нового зброї, і тепер вона повинна мати надійне засіб його доставки. По повітрю, так як це було з Японією, пов’язане з великим ризиком, значить єдино розумним способом доставки ядерної вантажу повинна стати субмарина, але така, яка зможе потай жодного разу не спливаючи, нанести вирішальний удар для цього ідеально підходила атомний підводний човен. Створення такої субмарини було складним завданням в той час, навіть для США. Менше ніж через рік на верфі в Нью-Лондоні, штат Коннектикут був закладений перший атомохід «USS Nautilus» бортовий номер «SSN-571». Проект реалізовувався в умовах такої граничної секретності, що агентурні відомості про нього потрапили на стіл Сталіну лише два роки. Радянський Союз знову опинився в ролі наздоганяючого. У 1949 році було проведено випробування першої радянської атомної бомби, а у вересні 1952 Сталін підписав постанову про створення атомних підводних човнів в СРСР.

Вітчизняні конструктори, як це не раз відбувалося, були змушені йти своїм шляхом, так складалися обставини непрості для Радянського Союзу в цілому і для радянської військової науки зокрема. В СРСР роботу оборонного значення завжди очолювали люди невідомі широкій громадськості, про які не писали в газетах. Створення проекту підводного човна доручено конструктору Ст. Н. Перегудову. Технічний проект першої атомної підводного човна був затверджений.

Технічні характеристики атомного підводного човна проекту 627 «К-3», шифр «Кіт»:

Довжина – 107,4 м;
Ширина – 7,9 м;
Осадка – 5,6 м;
Водотоннажність – 3050 тонн;
Енергетична установка – атомна, потужність 35000 л. с.;
Надводна швидкість – 15 вузлів;
Швидкість підводна – 30 вузлів;
Глибина занурення – 300 м;
Автономність плавання – 60 діб;
Екіпаж – 104 людини;
Озброєння:
Торпедні апарати 533 мм: носових – 8, кормових – 2;
Задум бойового використання підводного корабля був такий: човен озброєна гігантської торпедою виводиться на буксирах з пункту базування в точку занурення, звідки продовжує плавання під водою в заданий район. З отриманням наказу атомний підводний човен виробляє постріл торпедою, атакуючи військово-морські бази противника. Під час автономного плавання спливання атомохода не планується, засоби захисту і протидії не передбачені. Після виконання завдання вона стає практично беззахисною. Цікавий факт, перша атомна підводний човен проектувалася і будувалася без участі військових. Єдина торпеда з термоядерним зарядом субмарини мала калібр 1550 мм і довжину 23 м. Підводникам відразу стало ясно, що станеться з підводним човном при пуску цієї супер-торпеди. У момент пуску вся водна маса выстрелится разом з торпедою, після чого ще велика маса води потрапить всередину корпусу і неминуче створить аварійний диферент. Щоб вирівняти її екіпажу доведеться продувати головні системи баласту і на поверхню буде випущений повітряний міхур, що дозволяє відразу виявити атомний підводний човен, що означає її негайне знищення. Крім цього фахівці головного штабу ВМФ встановили, що не тільки в США, а в усьому світі військових баз, які можна знищити такий торпедою всього дві. До того ж вони не мали ніякого стратегічного значення.
Проект торпеди-гіганта поховали. Макети апаратури виготовлені в натуральну величину знищили. Зміна проекту атомного підводного човна зайняв цілий рік. Цех №3 став закритим виробництвом. Його працівники не мали права говорити навіть рідним, де вони працюють.

На початку 50-х у сотні кілометрів від Москви силами Гулагу була побудована перша атомна електростанція, призначенням якої було не виробництво електричної енергії для народного господарства – це був прототип ядерної установки для атомного підводного човна. Тими самими ув’язненими в сосновому бору був побудований навчальний центр з двома стендами. Протягом півроку по всьому флотам Радянського Союзу набирали екіпаж майбутньої атомної субмарини, моряків надстроковиків і офіцерів. Враховувалося не тільки здоров’я і військова виучка, але і невинно чиста біографія. Слово атом вербувальники вимовляти не мали права. Але якимось чином шепітком поширився слух куди і на що їх запрошували. Потрапити в Обнінськ стало мрією. Всіх переодягли у цивільний одяг, скасували військову субординацію – всі зверталися один до одного тільки по імені-по батькові. В іншому – строгі військові порядки. Особовий склад був розписаний як на кораблі. На питання сторонніх курсант міг відповідати що завгодно тільки не те, що він підводник. Слово реактор заборонялося вимовляти завжди. Навіть на лекціях викладачі називали його кристалізатором або апаратом. Курсанти відпрацьовували безліч дій щодо витоку викиду радіоактивного газу та аерозолів. Найбільш значні неполадки усували ув’язнені, а на частку курсантів теж діставалося. Що таке радіація ніхто толком не знав. Крім альфа-, бета – і гамма-випромінювань у повітрі знаходилися шкідливі гази, активувалася навіть побутова пил, про це ні хто замислювався. Основними ліками вважалися традиційні 150 грам спирту. Моряки були переконані, що вони так знімали підхоплену за день радіацію. Всі хотіли йти в плавання і боялися бути списаними ще до спуску підводного човна на воду.


Не узгодженість відомств завжди заважало будь-якого проекту в СРСР. Так по екіпажу першої атомної підводного човна і по всьому підводному флоту в цілому, відбуваються два удари. Міністр оборони СРСР маршал Жуков, який при всій повазі до його сухопутним заслугах у флоті розумів мало, видав наказ вдвічі урізує заробітну плату сверхсрочникам. Практично підготовлені фахівці почали подавати рапорти на звільнення. З шести набраних екіпаж першої атомної підводного човна залишився один, який любить свою справу більше ніж добробут. Наступним ударом маршал Жуков скасував другий екіпаж атомного підводного човна. З появою підводного флоту був встановлений порядок – два екіпажі. Після багатомісячного походу перший йшов у відпустку, а на бойове чергування заступав другий. Завдання командирів субмарин на порядок ускладнилися. Їм треба було щось придумувати, щоб знайти час для відпочинку екіпажу, не скасовуючи бойові чергування.

спуск першої атомної підводного човна СРСР

А на Северодвінську машинобудівному заводі готова атомний підводний човен «К-3», закладена 24 вересня 1954 року, вже чекала свій перший екіпаж. Внутрішні приміщення виглядали як твори мистецтва. Кожне приміщення було пофарбовано в колір, фарби яскравих відтінків приємні оку. Одна з перегородок виконана у вигляді величезного дзеркала, а інша – картини річного луки з берізками. Меблі виготовлені на спецзамовлення з цінних парод дерева і крім свого прямого призначення могла перетворюватися на предмет допомоги позаштатних ситуацій. Так великий стіл у кают-компанії в разі потреби трансформувався в операційну.

По конструкції радянська підводний човен сильно відрізнялася від американської субмарини. На підводному човні «USS Nautilus» були повторені звичайні принципи дизельних підводних човнів, додано лише ядерна установка, а у радянської субмарини «К-3» була зовсім інша архітектура.


1 липня 1958 року настав час спуску на воду. На бойову рубку була натягнута парусина, що приховує форми. Як відомо, моряки-народ забобонний, і якщо не розбивається пляшка шампанського об борт корабля, про це будуть згадувати в критичні моменти під час плавання. Серед членів приймальної комісії виникла паніка. Весь сигароподібних корпус нового корабля був обтягнутий шаром гуми. Єдине жорстке місце, про яке може розбитися пляшка невелика огорожа горизонтальних рулів. Ніхто не хотів ризикувати і брати на себе відповідальність. Тут хтось згадав, що шампанське добре розбивають жінки. Молода співробітниця КБ «Малахіт» впевнено розмахнулася, і всі полегшено перевели дух. Так народився первісток радянського атомного підводного флоту.

До вечора при виході атомного підводного човна у відкрите море піднявся сильний вітер, який поривами зніс з обшивки всю старанно встановлену маскування, і субмарина постала перед очима опинилися на березі людей у своєму первозданному вигляді.

Цікавий факт – коли американці розкрили архіви часів «холодної війни» було виявлено, що через зовсім невеликий час після спуску на воду першого атомного підводного човна «К-3» капітан 1 рангу ВМС США Беринс провів свою субмарину в гирлі каналу веде до порту Мурманськ. Він наблизився до радянського порту настільки близько, що зміг спостерігати за ходовими випробуваннями радянської, але дизельної підводного човна, оснащеної балістичними ракетами. Про радянської атомної субмарини американці тоді так і не дізналися.
атомні підводні човни проекту 627 отримали натовську класифікацію «November»


Атомний підводний човен «К-3» вийшла відмінною за всіма параметрами. В порівнянні з американською субмариною вона і виглядала солідніше. Після проходження всіх належних випробувань атомному підводному човні «К-3» проекту 627 було присвоєно назву «Ленінський Комсомол» і 4 липня 1958 року вона увійшла до складу ВМФ СРСР. Вже влітку 1962 року екіпаж «Ленінського Комсомолу» повторив подвиг американців, які в 1958 році на першій атомному підводному човні США «USS Nautilus» здійснили похід до Північного полюса, а потім на інших атомних субмаринах його неодноразово повторювали.

Микита Сергійович Хрущов особисто вручав підводникам нагороди за арктичний похід. Капітан атомного підводного човна Лев Мешканців став Героєм Радянського Союзу. Весь без винятку екіпаж отримав ордени. Їх імена стали відомими всій країні.

Після подвигу в льодах атомний підводний човен «Ленінський Комсомол» стала сучасною «Авророю» і предметом відвідування численних делегацій. Пропагандистська показуха майже повністю замінила собою бойову службу. Капітана підводного корабля відправили вчитися в академію Генерального штабу, досвідчених офіцерів розібрали по штабах і міністерствам, а моряки замість обслуговування складної бойової техніки брали участь у різноманітних з’їздах і конференціях. Незабаром за це довелося розплатитися сповна.

катастрофа першої атомної підводного човна Радянського Союзу

За даними радянської розвідки стало відомо, що в нейтральних водах Середземного моря таємно здійснює патрулювання американська субмарина. Керівництво ВМФ СРСР поспішно початок обговорювати, кого туди направити і з’ясувалося, що вільних бойових кораблів поблизу немає. Згадали про атомну підводний човен «К-3». Субмарину в спішному порядку укомплектували збірним екіпажем. Призначили нового командира. На третю добу походу на підводному човні були знеструмлені кормові горизонтальні рулі, і відмовила система регенерації повітря. Температура у відсіках піднялася до 40 градусів. В одній з бойових частин почалася пожежа, і вогонь стрімко поширився по відсіках. Незважаючи на наполегливі рятувальні дії загинуло 39 підводників. За результатами розслідування, проведеного командуванням ВМФ дії екіпажу були визнані правильними. І екіпаж був представлений до державних нагород.

Але незабаром підводний човен «Ленінський Комсомол» прибула комісія з Москви, і хтось із штабістів знайшов в торпедному відсіку запальничку. Було висунуто припущення, що один з моряків забрався туди покурити, що і стало причиною катастрофи атомного підводного човна. Нагородні листи були розірвані на шматки, замість них оголосили стягнення.
підводний човен «Ленінський Комсомол» в губі Впала, 2004 рік


Суперництво наддержав в підводних флотах було напруженим. Боротьба йшла за потужністю, габаритами і надійності. З’явилися багатоцільові атомні підводні човни несучі потужні ядерні ракети, для яких немає меж дальності польоту. Підводячи підсумок протистояння можна сказати, що військово-морські сили США перевершували радянський військово-морський флот, але в чомусь і програли.

Отже, радянські атомні підводні човни були більш швидкісними і з великим запасом плавучості. Рекорди занурення підводного швидкості досі залишаються за СРСР. У виробництві атомних підводних човнів з балістичними ракет на борту було задіяно близько 2000 підприємств колишнього Радянського Союзу. За роки «холодної війни» СРСР і США кинули в топку гонки озброєнь за 10 трильйонів доларів. Таке марнотратство не могла витримати жодна країна.

перша атомна підводний човен «Ленінський Комсомол» в ілюстраціях




«Холодна війна» канула у небуття, але поняття обороноздатності не зникло. За 50 років після первістка «Ленінський Комсомол» було побудовано 338 атомних підводних човнів, 310 з яких донині перебувають в строю. Експлуатація АПЛ «Ленінський Комсомол» тривала до 1991 року, при цьому підводний човен несла службу нарівні з іншими атомоходами. Після списання «К-3» підводний човен планують переобладнати корабель-музей, відповідний проект вже розроблений у КБ «Малахіт», але з незрозумілих причин корабель залишається бездіяльним, поступово приходячи в непридатність.