Вони з’являються несподівано і так само несподівано зникають. Їх руйнівна сила величезна. Існування цих кораблів не так давно оточувала завіса повної секретності. Бора і Самум — імена смертельно небезпечних вітрів присвоєні малих ракетних кораблів на повітряній подушці, які входять до складу ВМФ Російської Федерації. Проти їх залпів не встоїть ні один бойовий корабель у світі.
Перші випробувальні ракетні стрільби малого ракетного катера на повітряній подушці «Бора» були проведені 23 квітня 1991 року в акваторії Чорного моря в районі острова Зміїний. Це викликало переполох в іноземних розвідслужбах. Вони доповідали своїм керівникам, що військовий корабель не піддається класифікації — має довжину близько 70 метрів і виробляє пуски ракет на швидкості 40 вузлів.
Цей дивовижний військовий корабель називають «Морським руйнівником». У бойових умовах його головне завдання раптово підійти до ескадрі знищити супротивника флагманський корабель і тим самим обезголовити ворога. Підготовка ракетного залпу займає всього 30 секунд. Після виконання бойової задачі на величезній швидкості вдвічі перевищує швидкість будь-якого надводного корабля ракетний корабель «Бора» йде із зони обстрілу.

У 1997 році «Бора» перший ракетний корабель на повітряній подушці увійшов до складу ЧФ РФ. Аналогів цього корабля в світі не існує, але щоб досягти таких результатів корабельним інженерам довелося пройти довгий шлях «від мрії до реальності».
Наприкінці 1942 року, коли фашистські війська проривалися на Кавказ, а в Калінінграді йшли запеклі бої в місті. У ці непрості дні на військовій раді в Москві під головуванням Сталіна обговорювалося амбітний проект конструктора-ракетника Челомея. Він запропонував оснастити торпедні катери реактивними ракетами для ураження великих надводних кораблів противника. Проект визнано перспективним, але його реалізація була відкладена на невизначений час. Тільки після війни з’ясувалося, що Сталін не забув про новаторської ідеї.
У 1949 році за прямою вказівкою Сталіна створюється ЦМКБ «Алмаз». Йому доручено проектування невеликих катерів, в тому числі і ракетних. З перших днів молоді інженери, в тому числі і Валеріан Корольков, залучаються до абсолютно нової секретної на той час тематики — створення кораблів на повітряній подушці. Через два роки Королькову доручають роботу над іншою проблемою — збільшенням швидкості ракетних катерів. Це був початок створення нового типу військових кораблів званих «ударний ракетний корабель».
У період шестиденної війни між Ізраїлем і коаліцією Арабських держав у 1967 році пуском однієї ракети з МРК ВМС Єгипту був відправлений на дно флагманський корабель ВМС Ізраїлю есмінець «Ерлан». Цей залп став історичним. Світ дізнався про новий спосіб ведення війни на морі. Стало очевидно, що величезні лінкори і авіаносці виявляються беззахисними перед маленьким катером. Перші ракетні катери стали надходити на озброєння країн блоку НАТО тільки на початку 70-х років.
Цікавий факт — такі катери вже мали на озброєнні країни третього світу.
У ЦМКБ «Алмаз» серед фахівців корабелів вже всерйоз обговорювалося новий фантастичний проект — створення першого ударного ракетного корабля на повітряній подушці. Платформи МДКПП проектів «Джейран» і «Зубр» лягли в основу нового ракетного корабля на повітряній подушці. У перспективності такого проекту, який міг поєднати в собі вогневу міць ракетного катера і величезну швидкість корабля на повітряній подушці вдалося переконати Міністра оборони Дмитра Устинова. У 1972 році приймається закрита державна програма по створенню першого ракетного корабля на повітряній подушці (РКВП) проекту 1239, шифр «Сивуч». У постанові вказувалися жорсткі терміни, тим не менш, розробка амбітного проекту затягнулася на п’ять років. Перший РКВП спеціально розроблявся під ракетний комплекс «Москіт», який до цього встановлювався на эсминцах і экранопланах. Вісім крилатих ракет кожна вагою 4 тонни. Розмістити таку зброю на невеликому кораблі стало складною проблемою для головного конструктора. Палуба МДКПП для цих цілей виявилася не придатною, але багаторічний досвід роботи з ними підказав вірне рішення. Синтез катамарана і компонування повітряної подушки виявився революційним рішенням. У проекті вдалося поєднати несумісні речі — одночасно вирішувалася проблема високої швидкості і здатності нести важке озброєння.
За океаном теж проводилися дослідження на цю тему. Командування ВМС США не надавало особливого значення будівництва кораблів такого класу. США в основному займається проектуванням великих кораблів здатних перетинати океани. На озброєнні ВМС США з суден на повітряній подушці складаються патрульні катери «B 38», водотоннажність яких становить 130 тонн.

ракетний корабель на повітряній подушці проекту 1239 «БОРА» фото





пуск ПКР «Москіт» з рквп «Бору»





У 1980 році розробка головного ракетного корабля була закінчена, але будівництво затягнулося ще на вісім років. В цьому був винен і сам головний конструктор, який в ході монтажу корпусу судна кілька разів вносив серйозні зміни. Тоді конструктор Корольков отримав сувору догану.
Головний ракетний корабель на повітряній подушці проекту 1239 був названий «Бора». Його перший вихід у відкрите море відбувся 30 липня 1988 року в районі Керченської протоки. В цей же час почалося будівництво другого бойового корабля серії. Головному конструкторові довелося зіткнутися з новими труднощами — хаос перебудови гальмував його будівництво. Тільки в кінці 1990 року Корольков особисто вирішив проблему з командуванням ВМФ РФ на експериментальні пуски ракет з РКВП «Бора». Але бойовий корабель ще три місяці не міг вийти в море — у ЧФ РФ почалися перебої з пально-мастильними матеріалами.
26 квітня 1991 року на швидкості 40 вузлів ракетний корабель «Бора» здійснив запуск чотирьох ракет «Москіт». В якості навчальної мети в море був виведений списаний патрульний катер. Залп накрив мета. Такою кількістю ракет можна знищити не тільки бойовий корабель водотоннажністю до 3 тис. тонн, але навіть авіаносець.
Поява РКВП викликало переворот в кораблебудуванні. Корольков довів, що ракетне озброєння можна розмістити на кораблі з повітряною подушкою. Найголовніше, що це озброєння може використовуватися з високим ступенем ефективності. Проведені випробування підтвердили, що військовий корабель відбувся.

ракетний корабель на повітряній подушці проекту 1239

«Самум» фото




рквп «Самум» бортовий номер 575


Після численних державних узгоджень між Росією і Україною в червні 2002 року ракетні кораблі на повітряній подушці «Бора» і «Самум» (з арабської означає «безсмертний») приймають в одну бригаду надводних кораблів ЧФ РФ. Сьогодні вони несуть позмінне бойове чергування.
картина написана служив моряком на ракетному кораблі на повітряній подушці

За планом програми «Сивуч» до 2010 року на бойове чергування ЧФ РФ повинні були увійти ще 14 ракетних кораблів на повітряній подушці, а їх будівництво постійно відкладається. Конструктор ЦМКБ «Алмаз» Валеріан Корольков за всю майже піввікову діяльність «отримав»: жодної премії і чотири персональних догани за авантюрні проекти.

Технічні характеристики ракетного корабля на повітряній подушці проекту 1239:
Довжина – 65 м;
Ширина – 17,2 м,
Осадка – 3,3 м;
Водотоннажність – 1050 тонн;
Силова установка – два дизельних двигуна «М-511А» і два «М-504»;
Потужність – 72000 л. с.;
Швидкість – 55 вузлів;
Дальність плавання – 2500 миль;
Екіпаж – 68 чол;
Озброєння:
Пускові установки ЗРК «Оса-МА» з 20 ракетами – 1;
Пускові установки з вісьмома протикорабельними ракетами «Москіт» – 4;
Артилерійська установка АК-630М – 1;
Артилерійська установка AK-130 – 1;