Таємниця озера Тиннсе

17


У норвезькому озері Tinnsjø (Тиннсе) покояться уламки дивного корабля з не менш дивною назвою «Hydro», що в перекладі означає «гідра». У лютому 1944 року цей транспорт перевозив секретний вантаж, але так і не виконав свою місію — війська опору затопили судно, розуміючи, що таємний вантаж на борту може вирішити результат другої світової війни.
У гонці за ядерною бомбою нацисти стартували першими. Вони вважали, що та країна, яка першою зуміє практично оволодіти досягненнями ядерної фізики, придбає абсолютну перевагу над іншими.
В період з 1939 по 1941 рік нацистська Німеччина мала у своєму розпорядженні відповідними умовами для створення атомної зброї: вона мала необхідні виробничі потужності хімічної, машинобудівної промисловості та кольорової металургії, а також достатні фінансові кошти. Науковий потенціал був дуже великий, і були всі необхідні знання в галузі фізики атомного ядра.
У 1934 році В місті Vemork (Веморк), Норвегія на заводі компанії «Norsk Hydro» була побудована перша промислова установка, здатна виробляти важку воду* в якості побічного продукту виробництва добрив.
Під час початку Другої світової війни, щоб перешкоджати розробці нацистами ядерної зброї, союзники вирішили знищити завод з виробництва важкої води. Мішенню диверсії була гідроелектростанція на водоспаді Рьюкан, Норвегія.
До початку німецького вторгнення до Норвегії 9 квітня 1940 року французька військова розвідка вивезла 185 кг важкої води з заводу в нейтральну частина Норвегії, але завод залишився здатним виробляти оксид дейтерію.
В рамках підготовки до операції зі знищення заводу була проведена операція «Тетерів». У район плато Хардангер, розташованого вище заводу, в якості передової групи, було закинуто чотири британських агента — норвезьких громадянина.
Пізніше, було розпочато другий етап операції, операція «Незнайомець», з Британії літаками почалася перекидання групи диверсантів, які повинні були налагодити зв’язок з передовою групою і безпосередньо здійснити диверсію. У результаті впливу складних погодних умов частина планерів, перевозили десантників, розбилася об скелі, а частина була серйозно пошкоджена при посадці. Багато з тих, хто вижив при десантуванні, було поранено і взято Гестапо.
В результаті операції «Ганнерсайд» у 1943 році групі англійських і норвезьких командос вдалося зруйнувати виробничий об’єкт з другої спроби. Завод не відновлювали, що залишилася важку воду було вирішено вивезти в Німеччину.
Організований опір німецької окупації в Норвегії під час Другої світової війни знало про це, і вирішило перешкодити нацистським планам.

Сьогодні вдивляючись на водну гладь норвезького озера Тиннсе навіть неможливо уявити, що десятки років тому тут могло статися щось жахливе. У цьому місці сталася смертельна сутичка шпигунів і диверсантів за важку воду Норвегії. Німці планували використовувати важку воду для виробництва ядерної зброї та 15 тонн речовини вони збиралися перевезти в Німеччину. Це треба було запобігти.
залізничний пором «Hydro»

На озері Тиннсе з 1914 по 1944 рік діяли залізничні пороми, що з’єднують 19 миль водного шляху між залізничними станціями Tinnosbanen і Rjukanbanen. Залізниця використовувалася для транспортування пасажирів, а також сировини і добрив компанії «Norsk Hydro» з заводу Rjukan в порт Skien. Одним з поромів був «Hydro».
Пором «Hydro» був більше своїх попередників на 53 метри, і мав водотоннажність 493 тонн. Як і всі залізничні пороми у нього було два ж/д шляху довжиною близько 80 метрів, що дозволяло розміщувати на них дванадцять вагонів загальною вагою 300 тонн. Крім вагонів на борту судна могли розташуватися 120 пасажирів. Залізничний пором був оснащений двома паровими машинами загальною потужністю 500 л. с., дозволяючи розвивати швидкість до 8 вузлів.
Група норвезького опору зрозуміла, що єдине місце, де можна буде назавжди заховати бочки з сировиною від супротивника, було озеро Тиннсе. Але вони також знали, що затопивши залізничний пором «Hydro» вони прирікали на смерть своїх земляків. На кону стояло життя мешканців містечка і існування Європи, а може й усього світу. Нарешті оцінивши ситуацію, було прийнято рішення негайно знищити вантаж, але по можливості без зайвих втрат.
Норвезька операція була призначена на 20 лютого 1944 року. Уважно вивчивши схему порома, диверсанти заклали бомбу з годинниковим механізмом під люком, ведучим до днища судна в носовій частині. Вранці залізничні вагони з бочками були завантажені на пором. Щоб запобігти людські жертви капітан судна постарався якомога довше затримати судно. В 10:00 пором «Hydro» покинув причал. Через кілька хвилин на його борту стався вибух. Судно захиталося. Вода швидко наповнила судно. Нахилившись, пором швидко пішов до дна, занурившись в мул на глибині 430 метрів. Перебували на узбережжі жителі містечка кинулися на допомогу пасажирам. В результаті катастрофи вісімнадцять людей загинули, вісім з яких гітлерівські солдати, а число тих, що вижили налічувало 29. Температура води в той час була -9° C.
Затопивши залізничний пором «Hydro» разом з небезпечним вантажем у найглибшому місці озера Тиннсе норвежці успішно провели одну з своїх сміливих операцій. Вони не побоялися протистояти сильному ворогу, ризикуючи своїми життями. Вони знали, що їх дії спричинять смерть невинних жителів, але гірка правда як раз полягає в тому, що друга світова війна забрала в основному життя, ні в чому не винних людей.
Як пізніше з’ясувалося, що вантаж на поромі «Hydro» був потрібен нацистам для проведення експериментального запуску реактора.




У 2004 році організація NOVA провела підйом таємничого речовини в бочках. Вміст вантажу дійсно виявилося важкою водою, проте підняти всі бочки вченим не вдалося, тому озеро Тиннсе і сьогодні залишається закритим для відпочинку. А місце, де лежить «секретний вантаж» позначено буєм, нагадуючи про трагічні події того часу.

*Важка вода (оксид дейтерію) — як правило, цей термін застосовується для позначення тяжеловодородной води. Тяжеловодородная вода має ту ж хімічну формулу, що і звичайна вода, але замість атомів звичайного легкого ізотопу водню (протію) містить два атома важкого ізотопу водню — дейтерію. Зовні важка вода виглядає як звичайна — безбарвна рідина без смаку і запаху.