Пасажирське судно з шістьма іменами

25

пароплав «Furst Bismarck»

У 1890 році на німецькій верфі «Vulkan» було побудовано морське судно «Venetia» за замовленням круїзної компанії «Hamburg — American Line». Після спуску на воду 29 листопада пасажирський лайнер отримав нову назву «Furst Bismarck». У 1894 році круїзний лайнер вирушив у свій перший круїзний рейс з Гамбурга через Саутгемптон — Генуя — Неаполь в Нью-Йорк. Дванадцять років пасажирське судно бездоганно і вірно служив на благо своєму господареві. Його подальшою долею зацікавився уряд Росії. Наприкінці лютого 1904 року на нараді в Морському департаменті було прийнято рішення про формування крейсерських сил для дій на японських комунікаціях, і одним з перших придбаних судів став круїзний лайнер «Furst Bismarck». Перед приїздом приймальної комісії в Німеччину, корабель ввели в док, де провели огляд і фарбування корпусу. Після приймання, пасажирське судно 17 березня 1904 року прибуло в порт імператора Олександра III, де було зараховано до складу добровільного флоту.
допоміжний крейсер «Дон»

Після прийому надводного корабля спеціальною комісією, йому було присвоєно нову назву «Дон». Після переходу в порт Лібава на пасажирському судні «Дон» почалася кропітка робота по ремонту та заміні необхідних механізмів. Поряд з цим переробляли палуби, погреби та приміщення під розміщення боєзапасів і необхідного «палива» — вугілля. Круїзний лайнер став допоміжним крейсером. По мірі готовності пасажирського судна до крейсерству, воно і йшло командою — матросами та офіцерами, призваними або частково переведеними з Добровільного флоту. Першим командиром корабля став капітан 2 рангу Н.С. Римський-Корсаков. Отримавши завдання з головного морського відомства, кораблі «Дон» і «Урал» вирушили до берегів Великобританії в Північному морі, де їм належало провести рейдерство. Судну «Дон» визначили район островів Капі-Верде. Хотілося б відзначити, що цим крейсерам в ході виконання своїх завдань, заборонялося палити суду і знищувати вантаж. Трофей належало перепровадити в Либаву. У допоміжного крейсера «Дон» було одне вразливе місце — котли. Всього їх було дев’ять. Із-за постійної витоку води в більшості з них, на судні губилася потужність, і збільшувався витрата вугілля. Механіки були змушені проводити постійний ремонт на ходу. Після тривалого походу «Дон» повернувся в Либаву і став на тривалий ремонт, з-за якого уникнув участі в російсько-японській війні. Усілякі спроби задіяти судно в контрабандних операціях були марними. Незабаром, після кількох невдалих спроб продати корабель деяким організаціям за ціною круїзного лайнера, було прийнято рішення, для відшкодування втрат у ході війни, передати з розстрочкою платежу на чотири роки Добровільного флоту. Після передачі 2 жовтня 1906 року крейсера флоту, йому було присвоєно нову назву «Москва». Наступним командиром корабля став капітан 2 рангу П. К. Орановский. До весни наступного року пароплав знаходився в Лібаві, виправляючи численні ушкодження та відновлюючи колишню пишність своїх апартаментів. Починаючи з 30 квітня 1907 року лайнер «Москва» вийшов у свій перший рейс, після тривалого ремонту. Але із-за нерентабельності він здійснив чотири рейси за маршрутом Лібава — Роттердам — Нью-Йорк. Так як, Австрійський флот фінансувався «за залишковим принципом», військове відомство цієї країни давно мріяло про придбання досить швидкохідного судна для своїх потреб. Природно, мова навіть не йшла про будівництво спеціального корабля. Його основними завданнями мають стати — супровід міноносців в далеких походах по Адріатичному морю, дозаправку і постачання різними матеріалами, а також при необхідності і захищати їх. Незабаром пароплав перейшов в порт Штеттін, де 3 липня 1909 року австрійська військово-морська комісія розпочала огляд і прийом круїзного лайнера, а 8 липня сторони підписали акт продажу.
плавбаза «Gaea»

Переобладнання тривало до 4 травня 1910 року, в результаті якого у судна з’явилася нова назва «Gaea». Він перетворився на допоміжний корабель з безліччю завдань: плавбаза флотилії міноносців, склад мінно-торпедного озброєння, штабний корабель, а також він отримав озброєння. Беззаперечно служила своєму новому господареві судно, переживаючи подальші переобладнання в період з 1910 по 1917 роки. Але положення ускладнювалося поганим постачанням, зношеним обмундируванням і відсутністю відпусток. Це викликало занепокоєння серед особового складу корабля. Таке положення справ відбувалося, практично на всіх кораблях і суднах Австро-угорського флоту. 1 лютого 1918 року на суднах, які дислокувалися в Катарській бухті, одне за одним почали відбуватися повстання. Почалося на борту флагманського корабля — броненосном крейсері «Санкт-Георг». Незабаром до бунтівників приєдналися екіпажі, що стояли поблизу плавбази «Gaea» і крейсера «Кайзер Карл VI». Через деякий час повстання було зупинено, призвідників стратили. Після минулих подій, нарешті, 5 листопада «Gaea», вперше за всю війну, отримала наказ вийти в море для репатріації австрійських і чеських екіпажів. Після короткої зупинки в порту Фиума 8 листопада, судно попрямувало в порт Підлоги, де було конфісковано італійськими властями.
пасажирський лайнер «San Giusto»

У цьому ж році, надводний корабель був проданий морський компанії «Cosulich S. T. N.», яка відновила його в якості пасажирського пароплава. Лайнер отримав нове і останнє ім’я «San Giusto». Під новим прапором 21 січня 1921 року, пасажирський лайнер вирушив у свій перший і, як виявилося, останній, трансатлантичний рейс за маршрутом Трієст — Неаполь — Нью-Йорк. Перший шторм показав плачевний стан тридцятирічного корпусу пароплава. Через нерентабельність проведення ремонту, у лютому того ж року, пасажирське судно законсервували, а в 1922 році керівництво компанії прийняло рішення відправити корпус на розбирання заводу «Breda» в Трієсті.

У 1924 році закінчилася славна і в теж час, нелегка доля пароплава, який спромігся шістьма назвами і ходив під прапором чотирьох держав.
Технічні дані круїзного лайнера «Furst Bismarck»:
Довжина — 154 м;
Ширина — 17,3 м;
Водотоннажність — 8438 тонн;
Швидкість — 17 вузлів;
Кількість пасажирів — 1292 людини;