Прикордонні сторожові катери класу «Тарантул», відомі в класифікації НАТО як «Stеnka», посідають особливе місце в історії вітчизняного флоту. Проект 205П (прикордонний) успадкував найкращі риси своїх попередників: від морських мисливців за підводними човнами – швидкість повного ходу, а від сторожових кораблів – автономність і мореходность.
Починаючи з кінця 60-х і до кінця 80-х років морські частини прикордонних військ КДБ СРСР отримали велику кількість невеликих, але серйозно збройних кораблів, здатних здійснювати як тривалий патрулювання в морській економічній зоні, так і пошук, знищення підводних човнів противника.
У Росії перші прикордонні сторожові катери (ПСКР) спеціалізованої споруди з’явилися в 1904 році, коли нью-йоркська фірма «Flint&K°» запропонувала побудувати для російського імператорського флоту серію човнів берегової оборони відомого американського інженера Льюїса Ніксона.
Основною перевагою даних 35-тонних човнів з малою осадкою і високою швидкістю, автор проекту підкреслював в наявності новітніх, по тим часам, бензинових двигунів, перевагою яких перед паровими машинами було виробництво більшої потужності, у порівнянні з останніми, а також менше число команди. Всього за замовленням Комітету прибережної оборони для захисту морських портів і мінних загороджень було побудовано 9 катерів Ніксона.
Наступними найбільш вдалими прикордонними катерами стали «малі мисливці» за підводними човнами типу МО-4 та «великі мисливці» проекту 122А, розроблені в 30-ті роки. Ці сторожові катери непогано зарекомендували себе в бойових діях під час Великої Вітчизняної війни. Однак поява нових технічних і стратегічних концепцій ведення війни на морі вже не відповідали вимогам сучасності. Тому в першу післявоєнну десятирічну програму 1946-1955 років в Радянському Союзі приступили до будівництва скоригованих проектів і створення нових перехідних типів кораблів.
Ще в 1944 році Горьковське ЦКБ-51 початок розробку покращеного великого сторожового катера проекту 122бис з посиленим озброєнням, більш досконалої радіолокаційної та гідроакустичної станціями, а також із збільшеною дальністю плавання.
На зміну малим мисливцям типу МО-4 був розроблений проект 183П і 199 на базі корпусу та енергетичної установки торпедного катера проекту 183 «Більшовик». В період з 1954 по 1955 рік в Ленінграді на заводі № 5 було побудовано п’ятдесят два сторожових катери.
Однак противолодочникам не сподобалися катери проекту 199. При високій швидкості повного ходу ці кораблі володіли дуже невеликою дальністю плавання на малих ходах, що було серйозним недоліком, так як пошук підводних човнів здійснювався саме на цих швидкостях. Дане недосконалість стало наслідком прийняття для МО-4 глиссирующих обводів корпусу торпедних катерів проекту 183. Цей та інші вади і призвели до обмеженого будівництва даних сторожових катерів з подальшою їх передачею морських частинах прикордонних військ. Першими післявоєнними спеціально спроектованими морських мисливців за підводними човнами стали катери проекту 201.
Подальшим кроком у розвитку проекту 201 стало створення малого протичовнового корабля проекту 204 з оригінальною рушійною установкою. Але сформована з довоєнних років практика створення прикордонних катерів на базі морських мисливців, великих мисливців і сторожових катерів в проекті 204 реалізована не була. Морських частинах прикордонних військ був потрібний спеціальний корабель, з поліпшеними характеристиками.
прикордонний сторожовий катер проекту 205
На базі корпусу дуже вдалого ракетного катера проекту 205 був створений прикордонний сторожовий катер за проектом 205П «Тарантул». Тактико-технічне завдання на розробку ПСКР проекту 205П було видано проектно-конструкторському бюро «Алмаз» 1963 року. Прикордонний катер створювався в корпусі з енергетичною установкою ракетного катера проекту 205 і відрізнявся від останнього складом озброєння і більш розвиненою надбудовою. Замість протикорабельних крилатих ракет П-15 були встановлені чотири однотрубні 400 мм торпедні апарати для стрільби протичовновими торпедами і два бомбосбрасывателя. До радіотехнічного озброєння були додані дві ГАС «Геркулес» та «Бронза». Всього за проектом 205П з 1967 по 1981 рік морських частинах Прикордонних військ і ВМФ СРСР було побудовано 117 катерів. Також прикордонні катери типу «Тарантул» проекту 205ПЭ експортувалися на Кубу і в Камбоджі.
Корпус прикордонного катера виконаний із сталі і має особливі форми обводів в носовій і кормовій частині. Як показала практика, це сприяло поліпшенню мореплавства, а також забезпечило можливість використання зброю при хвилюванні моря до 4 балів і висоті хвилі 2 метри на швидкості до 30 сайтів – без обмежень. Надбудова виконана з алюмінієво-магнієвого сплаву. Щоб надбудова була більш міцною, її зовнішні стінки виконані в гофрованому вигляді, порожнини яких заповнені негорючого і нетоксичного тепло – і шумоізоляційними матеріалами. Для того, щоб корпус прикордонного катера не деформувався при входженні на велику хвилю, в його кормовій частині був застосований так званий «шов, який розтягується».
Основу силової установки складають три високооборотні дизелі типу М-504Б чотиритактні з наддувом і реверсивними муфтами вільного ходу з вбудованими редукторами, які працюють кожен на свій вал. Потужність одного двигуна становить 5000 л. с. при 2000 оборотів в хвилину колінчастого вала. За своїми характеристиками дизелі М-504 не мають собі рівних, як серед вітчизняних виробників, так і зарубіжних зразків. Управління енергетичною установкою виконується системою «Оріон-2С». Час підготовки головних двигунів до пуску 1 хвилина. Час розвитку повних обертів в екстреному режимі з положення «корабель зупинений» – близько двох хвилин. Управління катером виконується автоматично і в ручному режимі за допомогою аварійного привода в ахтерпику.
До допоміжного обладнання сторожового катера відносяться рятувальні засоби – надувні рятувальні плоти. Вони штатно розміщені на лівій стороні надбудови і можуть прийняти весь особовий склад катери. Крім того, для доглядових команди на борт є швидкісний катер проекту 1397.
Основним озброєнням прикордонного катера проекту 205П є протичовнові 400 мм торпеди, выстреливающиеся з чотирьох 400 мм однотрубних торпедних апаратів, які не наводяться.
На додаток до торпедному зброї катери типу «Тарантул» можуть бути озброєні двома знімними бомбосбрасывателями, кожен з яких може прийняти до 6 глибинних бомб масою 160 кг кожна. Крім того ПСКР проекту 205П озброєний двома артилерійськими установками АК-230 калібру 30 мм з дистанційним наведенням. Дані комплекси розміщені в діаметральній площині в носі і кормі корабля, що забезпечує найбільші кути обстрілу по горизонту. Темп стрільби одного автомата – не менше 1000 пострілів у хвилину. Харчування: безперервне, стрічкове, з магазина ємністю 500 пострілів на стовбур. Управління стрільбою здійснюється системою МР-104 «Вьимпел» – в автоматичному і ручному режимі від візирної колонки.
Забезпечення висвітлення підводної обстановки здійснює радіолокаційна станція «Баклан», прийнята на озброєння в 1959 році. Дальність виявлення повітряних цілей – 300 км, надводних – до 35 км. Навігаційну обстановку забезпечує РЛС «Ксенон» з дальністю виявлення цілей до 10 км. Гідроакустичне озброєння представлено на катері проекту 205П пидкильной гідроакустичної антени «Геркулес», дальність виявлення підводних цілей, в режимах шумопеленгации становить від 2 до 3,5 км, і опускається антеною «Бронза» з дальністю виявлення підводних цілей від 2 до 8 км.
В увазі своїй численності сторожові катери проекту «Тарантул» отримали ряд модифікацій. В1970 році на Приморському заводі в Ленінграді в якості експерименту за проектом 205 ПЕ (патрульний, эскортный) був побудований артилерійський катер АК-225. Цей катер мав змінену форму надбудови і ходового містка, на озброєнні у корабля знаходилася артилерійська установка АК-725 і АК-630. У 1977 році замість АК-725 була встановлена експериментальна артилерійська установка АК-157, яка показала на корабельних випробуваннях недостатню потужність артилерійського вогню, і тому в серійне будівництво не пішла.
Модифікацією можна назвати також артилерійський катер «Батумі» ВМС Грузії, отриманий після розділу ВМФ СРСР.
Сторожовий катер «Тарантул» був з демонтованими артустанвоками АК-230. На їх місце встановили два 37 мм автомата 70-До часів Великої Вітчизняної війни.
прикордонний сторожовий катер «Миколаїв»
У квітні 1987 року на стапелі Приморського суднобудівного заводу виробничого об’єднання «Алмаз» був закладений прикордонний сторожовий корабель з заводським номером 210. Рівно через рік, 10 квітня 1988, прикордонний сторожовий катер був спущений на воду і після завершення добудови в червні 1988 року на Красногорській мірної лінії успішно пройшов ходові випробування. Дата підписання приймального акта 28 червня 1988 року. 14 липня 1988 року на ПСКР-722 був піднятий прапор прикордонних військ КДБ СРСР, після чого з 26 липня до 20 серпня катер виконав перехід по внутрішнім водним шляхам з Балтійського моря в Чорне море, де і був включений до складу 5-ї окремої бригади сторожових кораблів Прикордонних військ КДБ, дислокованих у Севастополі, бухта Балаклава. З цього дня після здачі всіх курсових завдань, ПСКР-722 заступив на охорону економічної зони СРСР у північній частині Чорного моря. За роки своєї морської служби ПСКР неодноразово зупиняв браконьєрський вилов риби.
8 серпня 1995 з метою відродження морських традицій наказом голови Державного комітету – командувача Прикордонних військ України № 314 ПСКР-722 отримав назву «Миколаїв». Також на рахунку прикордонного сторожового катера «Миколаїв» порятунок риболовецького сейнера «Арагон». У лютому 2000 року морські прикордонники за лічені хвилини покинули місце дислокації і встигли врятувати і взяти на буксир рибальський сейнер, якому до скель залишалося всього 50 м. Ніхто із рибалок не постраждав. Бойова вахта ПСКР «Миколаїв» триває.
Говорячи про проект «Тарантул», їх командири в один голос висловлюють позитивну оцінку цих кораблів. Всі відзначають високу надійність, керованість, мореходность і гарні побутові умови. Безумовно, дані сторожовики були зразком передової техніки свого часу. Фактично корабель з малим водотоннажністю мав озброєння малого протичовнового корабля проекту 204 і тому сміливо міг прийняти бій з підводним човном противника. На прикордонному катері вдало скомпонована система ППО, за рахунок якої кораблі цього проекту цілком можуть здійснювати проводку невеликих конвоїв, висаджувати і підтримувати тактичні десанти. До недоліків проекту 205П можна віднести слабкий радіус дії РЛС і ГАС, а також малий моторесурс дизелів М-504. На закінчення необхідно відзначити, що «Тарантул» замислювався як спеціалізований корабель для боротьби з порушниками територіальних вод СРСР. Як показав досвід служб, ця мета була досягнута.
